тісно зв'язувати

сполучна ланка

взаємозв'язувати, тісно пов'язувати

* * *

1) тепло одягатися, кутатися

2) розг. завершувати

3) тісно пов'язувати

4) вiйcьк. охоплювати; оточувати

5) aв. потрапити в аварію, розбитися

6) cл. замовчати

7) бути цілком поглиненим чим-н., повністю віддаватися чому-н.

1) тепло одягатися, кутатися

2) розг. завершувати

3) тісно пов'язувати

4) вiйcьк. охоплювати; оточувати

5) aв. потрапити в аварію, розбитися

6) cл. замовчати

7) бути цілком поглиненим чим-н., повністю віддаватися чому-н.

- to wrap up

a) перен. приховувати

b) закінчити, завершити щось

c) тісно зв'язувати

- ready to wrap up a truce готові укласти перемир'я

- to wrap up one's meaning приховати значення/ суть

- success is wrap ped up in the efforts of millions успіх тісно пов'язаний з зусиллями мільйонів людей

1) зв'язувати, ув'язувати, перев'язувати

2) зв'язувати, встановлювати зв'язок

3) ( with) бути зв'язаним ( з чимось), брати участь ( у чомусь); об'єднувати зусилля

4) містити

5) сполучати шлюбом, женити

6) зв'язувати, стискати; зобов'язувати; p. p. бути повністю зайнятим, мати дуже насичену програму ( роботи або розваг)

7) перешкоджати; залишати невикористаним, припиняти; консервувати, заморожувати, не давати ходу

8) затримувати, гальмувати, зупиняти

9) мop. швартувати; мop. швартуватися

1) зв'язувати, ув'язувати, перев'язувати

2) зв'язувати, встановлювати зв'язок

3) ( with) бути зв'язаним ( з чимось), брати участь ( у чомусь); об'єднувати зусилля

4) містити

5) сполучати шлюбом, женити

6) зв'язувати, стискати; зобов'язувати; p. p. бути повністю зайнятим, мати дуже насичену програму ( роботи або розваг)

7) перешкоджати; залишати невикористаним, припиняти; консервувати, заморожувати, не давати ходу

8) затримувати, гальмувати, зупиняти

9) мop. швартувати; мop. швартуватися

1. n

1) компаньйон; партнер; член товариства; колега

2) товариш; приятель

3) спільник, товариш по зброї

4) молодший член університетської корпорації; член-кореспондент (наукового товариства)

5) юр. спільник, співучасник

6) іст. судовий чиновник судів загального права

2. adj

1) об'єднаний, тісно зв'язаний, приєднаний

2) що не користується всією повнотою прав; що є помічником (молодшим членом)

3) бот. супровідний

1) асоціювати; з'єднувати; пов'язувати

2) приєднувати

3) спілкуватися (з кимсь — with)

4) об'єднуватися; асоціюватися

5) сполучати, вводити до складу сполуки

* * *

1) компаньйон, партнер; член товариства

2) колега; приятель; товариш

3) член організації, який має обмежені права ( дорадчий голос); кандидат у члени ( якої-небудь організації); член-кореспондент ( наукового товариства)

4) aмep. ступінь, що присвоюється випускникові середнього спеціального навчального закладу

5) юp. спільник, співучасник, пособник

6) icт. судовий чиновник судів загального права

1) об'єднаний, тісно пов'язаний; який приєднався

2) який є помічником або заступником

3) який користується обмеженими правами; який має дорадчий голос

4) бoт. супутній

1) об'єднуватися (у товариство, блок, союз); об'єднувати

2) приєднувати (як учасника, компаньйона)

3) асоціювати, викликати асоціацію; нагадувати

4) ( with) спілкуватися

5) сполучати, вводити до складу сполуки

ПОЛІТИКА ( від грецьк. πολίτικα - державна діяльність) - у найзагальнішому значенні - це діяльність, що має своєю метою регулювання взаємин між людьми для забезпечення певного стану деякої суспільної одиниці (суспільного утворення). П. займається той, хто намагається спрямовувати поведінку та взаємини між людьми в межах різноманітних суспільних (колективних) утворень з метою забезпечити деякий стан цих утворень. Переважно терміном "П." позначають діяльність, спрямовану на великі суспільні утворення, кордони яких збігаються з державними кордонами. Тому іноді визначають П., ґрунтуючись на понятті держави чи участі в державному управлінні, домагання такої участі та здійснення впливу на державу. Але держава є тільки одним із типів політичних установ і, отже, поняття П. має бути підставовим (базовим) щодо поняття держави, а не навпаки. Найглибші джерела П. закорінені в природі людини, тобто ці джерела антропологічні. Основною передумовою появи П. є усвідомлення того, що стан того колективного утворення, яке складають люди, можна і потрібно регулювати. Не має значення, що саме в тому чи іншому випадку стало безпосереднім стимулом для появи політичних установ: це могли бути завоювання і потреба тримати завойованих у покорі, егоїстичні інтереси окремих груп (як припускається в марксизмі), але це могло бути і намагання людей відвернути хаос і збільшити міру своєї безпеки, тобто деякі спільні інтереси. Всі ці чинники могли накладатися та взаємодіяти. Підтримання певного ладу чи порядку (заради загальної безпеки) належить до найперших і найважливіших цілей П. і чинне навіть тоді, коли фундаментальну потребу у підтриманні ладу якісь групи використовують, щоб впровадити та підтримувати порядок, вигідний для них Я. кщо слово "культура" застосувати в антропологічному значенні, то П. в цьому аспекті є частиною штучних світів чи культур, створених людськими суспільствами. Таке визначення П. є цінніснонейтральним: у ньому не говориться, що П. ми повинні називати тільки діяльність, спрямовану на забезпечення загального "добробуту" суспільних цінностей. Ціннісно-нейтральне ("владне") розуміння П. лежить у руслі т. зв. політичного реалізму, засновником концепції якого вважають Мак'явеллі. Сучасне розуміння П., хоча й містить елемент політичного реалізму, полягає у визнанні певних обмежень у застосуванні тих технологій, що мають метою утвердження влади. Такі обмеження є різними у різних суспільствах, у різні історичні періоди та в різних історичних ситуаціях Ц. е можуть бути певні традиції, різного роду соціальні та правові норми, особливо способи легітимізації суспільної влади, звичаї, певні міфи і стереотипи суспільної свідомості тощо. Загалом наведене щойно визначення є радше нормативним (про що свідчать коментарі до нього, в яких заперечується, що П. можна розуміти як застосування "голої сили"). У нормативному розумінні П. - вид діяльності, яка має метою забезпечення найважливіших передумов добробуту суспільного утворення шляхом узгодження інтересів та ціннісних орієнтацій осіб та суспільних груп. Словом "добробут" у даному разі позначають не лише матеріальний, а й духовний стан суспільства; термін "передумови" позначає тут деякі необхідні передумови, за наявності яких люди найбільшою мірою здатні реалізувати свою творчу енергію; вислів "узгодження інтересів і ціннісних орієнтацій" передбачає, по-перше, що люди повинні мати можливість висловлювати думки щодо своїх інтересів та ідеалів і що політик не може унезалежнювати себе від цих розумінь та нав'язувати людям силою той спосіб життя, який він вважає кращим для людей (насильне "ощасливлення"). Звідси випливає, що П. має полягати передусім у врахуванні різних інтересів, різних понять про добро і щастя, різних ідеалів, аби узгоджувати їх, тобто вона полягає у відверненні насильницьких конфліктів. Звідси вислів: "П. - це мистецтво можливого". Коли говорять: "Де починається війна, там закінчується П.", то в даному випадку маємо справу з нормативним розумінням П., з якого випливає, що не кожен "політичний" режим є політичним. Не є такими тиранія, олігархія, диктатура, тоталітаризм, демократія в її популістських варіантах. Внутрішня П. перестає бути П., якщо ігноруються інтереси осіб, соціальних та етнічних груп чи всього суспільства (нації), тобто коли нав'язується воля однієї особи, групи осіб чи більшості М. іжнародна П. також перестає бути П., коли одна держава або група держав нав'язують силою свою волю іншим народам або державам. У цьому сенсі справедливим є вислів: "Де починається насильство, там кінчається П.". Варто зауважити, що з ціннісно-нейтрального розуміння П. (коли таке розуміння утверджують не як метод дослідження, а як принцип) випливає політичний нігілізм, що є поширеним явищем у посткомуністичних країнах (де П. часто розуміють як засіб утвердження групових інтересів). Але навіть у межах загалом демократичних течій політичної філософії (та відповідних ідеологій) різні теорії наголошують деякі відмінні аспекти в розумінні того, якою має бути мета П. та якими лівіють бути політичні технології Я. к правило, різні концепції П. відповідають різним концепціям держави: те, як розуміють мету та засоби П., залежить передусім від того, в чому вбачають призначення держави (див. держава).

безвідрадісний, безрадісний, безпросвітній. Делать кому жизнь -ной - зав'язувати світ кому.; -но - безрадісно, без просвітку.

* * *

КАТЕГОРІЇ СОЦІАЛЬНОЇ ФІЛОСОФІЇ - форми практичного, духовно-практичного й філософського освоєння суспільно-історичної дійсності як органічної цілісності, де кожна з категорій постає як своєрідний ракурс дійсності, узятої як цілісність. К.с.ф. зумовлені культуротворчою життєдіяльністю того чи того соціального організму - суспільства, цивілізації тощо. На перших етапах категоризації суспільної реальності К.с.ф. перебувають на рівні праформи і постають як своєрідні роди людського буття; пізніше - як нерефлексовані, несвідомо сформовані й діючі форми осмислення людьми соціальної дійсності; свого буття в ній. І лише на досить пізніх етапах існування суспільно-історичних макроорганізмів - культур, суспільств, цивілізацій, спільнот - К.с.ф. набувають значення рефлексивних форм, починають відігравати роль свідомо розроблених засобів філософського осмислення соціально-історичного процесу, постаючи у вигляді основоположних понять найрізноманітніших соціально-філософських вчень. Однак і на цій фазі практичний світ людської життєдіяльності є підмурком і основним середовищем формування та функціонування К.с.ф. Відповідно й останні виступають не лише як засоби пізнання, а й екзистенційно-практичні форми освоєння суспільно-історичної реальності. К.с.ф. мають системну природу в структурі соціально-філософського знання. Вони сягають рівня рефлексії і прибирають форму наріжних понять філософії суспільства, лише конституюючись у відповідну категоріальну систему. Означена система може розв'язувати завдання автентичного розуміння суспільства як цілісної і водночас внутрішньо диференційованої системи. Та чи інша К.с.ф. характеризує суспільну дійсність як ціле, взяте в якомусь одному зрізі, з одного боку. Сама ж дійсність є живою багатогранною цілісністю, яка може отримати адекватне вираження лише в такій же динамічній і цілісній системі К.с.ф. Перехід від однієї категорії до іншої постає тут не як багатоступенева дедукція понять, а як "зняття" кожного разу все нової невідповідності між однобічністю категорії, що відображає суспільство лише з якогось одного боку, і конкретністю, багатогранністю того чи того реального історичного суспільства. З'ясування цієї часткової невідповідності відбувається шляхом переходу до наступної, конкретнішої категорії і щоразу потребує звернення до реального життєвого світу, врахування й осмислення нових фактів у системі К.с.ф., синтезування в поняттях оприявнених даних споглядання й світовідчуття. При цьому системний зв'язок К.с.ф. реалізується не як жорстко заданий за спрямованістю перехід каузального характеру, а як взаємозв'язок, взаємоперехід, просування від попередньої, абстрактнішої категорії до конкретнішої, а також як зворотний рух, що фіксує "обернення" пізнавальної послідовності К.с.ф. на зворотну їй за спрямованістю послідовність детермінації реальних форм життєдіяльності суспільства, що виражаються в цих категоріях. Мережа К.с.ф. як рефлексивних форм постає у двох основних вимірах: а) досконалої категоріальної системи на кшталт канона, ідеалу соціально-філософського осягнення К.с.ф.; б) категоріального апарату, тобто органона, дієвого інструмента такого осягнення; методологічного засобу, застосовного в різних галузях людського життя, зокрема у сучасному науковому пізнанні.